«Про оцінювання навчальних досягнень учнів з історії у системі загальної середньої освіти Львівщини»

Додаток

до листа департаменту освіти і науки ЛОДА

від 10.10. 2017 р. № 01-08/3530

Інформаційно-методичний лист
«Про оцінювання навчальних досягнень
учнів з історії у системі загальної середньої освіти
Львівщини»

Впровадження концепції Нової української школи, зорієнтованої на формування в учнів ключових життєвих компетентностей, та цьогорічне оновлення програм зумовлюють необхідність узагальнення положень чинних нормативних документів МОН України (список додається) щодо оцінювання навчальних досягнень учнів з історії.

Обов’язковою умовою для ефективного застосування цих нормативних вимог є розуміння учителем призначення оцінки та змісту понять «оцінювання » і «навчальні досягнення». Оцінка будь-чого завжди вказує на вартісність (цінність) оцінюваного. Під навчальними досягненнями, які учитель має оцінювати, розуміють продукт (результати) освітнього процесу, а саме:

-        знання (інформація, в яку учень/учениця вкладає смисл та використовує практично);

-        уміння (знання, як щось зробити (алгоритм дій), яке учень/учениця застосовує);

-        ставлення (визнання цінності якоїсь інформації або діяльності, яким учень/ учениця керується).

Отже, оцінювання навчальних досягнень учнів передбачає встановлення вартісності (цінності) набутків учіння. Від якості цих набутків, тобто наявних в учня/учениці знань, умінь, ставлень, залежить рівень його/її індивідуальної культури. Оцінці підлягають тільки позитивні результати учіння. Відсутність очікуваного результату визнається але у балах не оцінюється. Тому бажано, щоб учитель не тільки зауважував прогалини у знаннях учнів, а й нотував для себе, які з передбачених програмою очікуваних результатів кожний /кожна з них не досягли. Тільки так можна з користю для дітей планувати та корегувати процес навчання/учіння.

У системі загальної освіти України згідно із Законом України «Про освіту» кінцевим очікуваним досягненням учня/учениці є володіння життєвими (ключовими) компетентностями. Під компетентностями розуміють здатність людини до тієї чи  іншої діяльності, для якої потрібні відповідні знання, уміння, ставлення, а також досвід. Ключові компетентності формуються на матеріалі усіх шкільних предметів та у процесі позаурочного виховання. Перехід до компетентнісного навчання полягає в тому, щоб формувати і розвивати предметні уміння, а також навчати учнів застосовувати свої уміння і набуті завдяки їх застосуванню знання у конкретних навчальних та життєвих ситуаціях.

Компетентнісний потенціал історії розкрито у редакції Програми цього предмета від 2017 року. Учіння історії сприяє набуттю учнем/ученицею ключових компетентностей тою мірою, якою забезпечується його/її поступ у формуванні та розвитку передбачених чинною Програмою вмінь. Відповідно до цієї програми, уміння, яких має набути учень/учениця, такі:

Ø  уміння орієнтуватися в історичному часі, встановлювати близькі та далекі причино-наслідкові зв’язки, розглядати суспільні явища в конкретно-історичних умовах, виявляти зміни і тяглість життя суспільства (хронологічна компетентність);

Ø  уміння орієнтуватися в історичному просторі та знаходити взаємозалежності в розвитку суспільства, господарства, культури і природного довкілля (просторова компетентність);

Ø  уміння працювати з джерелами історичної інформації, інтерпретувати зміст джерел, визначати їх надійність, виявляти і критично аналізувати розбіжності в позиціях авторів джерел (інформаційна компетентність);

Ø  уміння визначати і застосовувати теоретичні поняття для аналізу й пояснення історичних подій та явищ, ставити запитання та шукати відповіді, розуміти множинність трактувань минулого та зіставляти різні його інтерпретації (логічна компетентність);

Ø  уміння формулювати оцінку історичних подій та історичних постатей, суголосну до цінностей та уявлень відповідного часу чи відповідної групи людей, осмислювати зв’язки між історією і сучасним життям (аксіологічна компетентність).

Оцінюючи навчальні досягнення учнів за 12-бальною шкалою в умовах компетентнісного навчання, вчитель історії має врахувати, що диференціації (віднесенню до першого-четвертого рівня) підлягають насамперед розумові та практичні уміння учнів, які виявляються у різних видах діяльності. Знання доцільно розглядати як змістову складову цієї діяльності. Щодо ціннісних ставлень, то вони на уроках історії не оцінюються, тому що відображають суб’єктивні судження і почуття, викликані опрацьованою інформацією. Бали у межах рівня допомагають диференціювати досягнення учнів з урахуванням того, чи є у них базові знання, чи уміння переросли у навички та наскільки сформована воля дотримуватись вимог до оформлення і представлення результатів учіння. За наявності базових знань учень/учениця виконає отримане завдання достатньо повно, оволодіння відповідними навичками дозволить йому/їй виконати це завдання швидко, а відповідальне ставлення до учіння допоможе оформити та представити результати роботи відповідно до визначених вимог.

З урахуванням сказаного, закладений у Загальних вимогах до оцінювання навчальних досягнень учнів зміст рівнів навчальних досягнень для курсів історії у 5 -11 класах доцільно трактувати так:

Ø  на першому, початковому рівні, учень/учениця спроможні тільки на фрагментарне відтворення історичної інформації. Вони, зокрема, здатні пригадати окремі її одиниці: дати, імена, терміни, короткі вислови (одне-два речення) і не виявляють предметних умінь. Здатність пригадати те, що вивчалося, свідчить про намагання учня/учениці виконати завдання та потенційні можливості добитися кращого результату;

Ø  на другому, середньому рівні учень/учениця спроможні на повноцінне відтворення історичної інформації. Розуміючи поверхневі зв’язки між її одиницями, наприклад, між особою, діями, вчиненими за її участі, часом та місцем цієї діяльності, вони можуть не тільки передати почуте, побачене, прочитане, а й розкрити його зміст своїми словами, доречно вживаючи історичну термінологію. Здатність наповнити смислом джерельну інформацію свідчить про вдумливість та старанність учня/учениці, а також про наявність у нього/неї базових умінь: слухати, читати, писати, ставити та відповідати на запитання, розповідати, описувати тощо;

Ø  на третьому, достатньому рівні учень/учениця спроможні на перетворення, відбір, співставлення та поповнення осмисленої ними історичної інформації. Вони володіють уміннями встановлювати глибинні, наприклад, причинно-наслідкові, мотиваційні зв’язки, можуть згрупувати  однорідні та відібрати потрібні для повнішого розкриття теми події, виділити системотворні ознаки/риси історичного явища/процесу, встановити подібне і відмінне в однорідних фактах, підібрати аргументи та контраргументи до відомого судження, перевести сформатовану кимось інформацію в інший формат (наприклад, з вербальної у графічну і навпаки). Здатність учня/учениці оперувати джерельним матеріалом свідчить про систематичне цілеспрямоване учіння та про готовність до творчої діяльності;

Ø  на четвертому, високому рівні учень/учениця спроможні на власне (суб’єктивно нове) бачення історичного процесу. Аналізуючи та синтезуючи інформацію з різних джерел, як вторинних (підручник, науково-популярні та художні твори), так і первинних (речові пам’ятки, актові документи, спогади та ін. ), вони розмірковують на задані теми, висловлюють та обстоюють власні судження щодо діяльності історичних осіб, значення історичних фактів, трактування подій їх дослідниками тощо. Здатність учня/учениці творити суб’єктивно нове пояснення історичних подій, вчинків історичних постатей, суголосне до цінностей та уявлень відповідного часу чи відповідної групи людей, свідчить про досягнення ними мети загальної історичної освіти.

Оцінювання традиційно поділяють на формувальне та сумативне. Формувальне оцінювання, яке розуміють як інтерактивне оцінювання учнівського прогресу, тільки входить у практику навчання історії і не відображене у чинних нормативних документах. Оцінювання навчальних досягнень – це сумативне (підсумкове) оцінювання. Сумативне оцінювання спрямоване на результат. Воно покликане встановити відповідність/невідповідність реальних результатів учіння запланованим (очікуваним результатам навчально-пізнавальної діяльності). Навчальні досягнення учнів оцінюються у процесі навчання (поточне оцінювання) та по завершенні якогось його етапу, періоду (тематичне, семестрове, річне). Результати такого оцінювання у класному журналі фіксуються у балах за 12-бальною шкалою. Бал у журналі має інформувати тільки про досягнення учнем конкретного результату, зазначеного у чинній Програмі, або його частки. Учитель самостійно деталізує заплановані у розділах/темах курсу очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності та фіксує виділені частки у своєму конспекті уроку або у робочій програмі курсу як окремі плановані навчальні досягнення. Учителі зобов’язані знати, за які саме навчальні досягнення виставлені ті чи ті бальні оцінки, яке/і навчальне досягнення учня/учениці оцінене/і кожним виставленим у журналі балом. Тому сумативне (бальне) оцінювання необхідно планувати заздалегідь, а, провівши його, робити відповідні записи у журналі. Оцінка в балах не може використовуватися як стимул (винагорода або покарання) Для учнів вона має обов’язково супроводжуватись оцінювальними судженнями.

Поточне оцінювання здійснюється у процесі поурочного вивчення теми та часто використовується для коригування процесу викладання. Оцінюються відповіді на запитання, поставлені у ході індивідуального, групового та фронтального опитування, виконані  практичні роботи: результати опрацювання джерел (текстових, візуальних, робота з діаграмами, графіками, схемами), заповнення контурних карт, різні види письмових робіт, а також  продукти взаємоконтролю учнів у парах і групах. Учитель самостійно приймає рішення, чи фіксувати у балах усі встановлені ним  у процесі поточного оцінювання результати учіння. У випадку, коли учень/учениця спроможні та матимуть можливість підвищити результативність навчання, а також за відсутності позитивного результату, педагог може обмежитись оцінювальним судженням, дати пораду.

Поточна оцінка виставляється до класного журналу в колонку з надписом, що фіксує дату проведення заняття, коли здійснювалося оцінювання учня(учениці). На правій сторінці журналу поруч з темою уроку, на якому окремі учні/учениці отримали оцінні бали, доцільно зазначити вид або/і назву діяльності, яку вони виконували. Це дозволить учителеві орієнтуватись у тому, яких запланованих результатів вивчення теми учні уже досягли, та якою мірою ці їхні оцінки мають впливати на оцінку за тему. Останнє дуже важливо, бо окремі завдання або запитання, за які можна виставити оцінний бал, не можуть бути оцінені у масштабі усієї 12-бальної шкали. Наприклад, оцінка виконаного історичного диктанту або відповідей на усні запитання репродуктивного характеру – це, максимум, 6 балів, бо завдання поставлено так, що учень/учениця мали змогу тільки більш або менш повно відтворити вивчене (дати – події, особи, терміни). Оцінка заповненої хронологічної таблиці або контурної карти – це, максимум, 9 балів.  Учень/учениця тільки проаналізували надану їм історичну інформацію, виділили головне та перетворили відоме їм в інший формат. Оцінювати у 12-балів можна тільки відповіді на проблемні запитання, виконання творчих завдань (наприклад, есе), проектів. Як правило, проблемні запитання розглядаються на передбачених програмою уроках узагальнення та систематизації знань. Тому оцінний бал, виставлений у журнал на такому уроці, має більшу вагу при виведенні оцінки за тему. Більш вагомою є також оцінка учня за роботи під час практичного заняття, звичайно, за умови, що вчитель виставляє цю оцінку як сумарну за виконання кількох різнорівневих завдань.

Програмою з історії (в усіх класах) в межах кожної теми передбачено проведення практичних робіт. Виконання практичних робіт сприяє глибшому засвоєнню нового матеріалу учнями та формуванню й розвитку у них загальнонавчальних і спеціальних предметних умінь. Практична робота – це, переважно, самостійна робота учнів над окремими питаннями теми, мета якої – опрацювати різноманітні джерела знань: підручник, текстові та візуальні джерела, інтернет-ресурси, музейні експозиції, відомості місцевих історичних пам’яток тощо. Така робота може виконуватися як у класі, так і вдома, але з обов’язковою презентацією її результатів на уроці.

Одним з видів практичних робіт є роботи з історичною картою. Карти - це доцільний і необхідний засіб навчання, що використовується на всіх його етапах: під час вивчення нової теми, у процесі закріплення та узагальнення вивченого, на етапі перевірки знань і вмінь школярів. Завдання до історичних карт учні можуть виконувати як на уроці, так і вдома, з наступною презентацією результатів своєї роботи. Специфіка завдань до контурних карт у тому, що вони виявляють розвиток уявлень учнів про історичний простір та здатність застосовувати здобуті знання. Багато хто з учителів пропонує учням виконувати завдання до контурної карти вдома, не враховуючи, що в домашніх умовах дитина лише перенесе на контурну карту позначене в атласі, на карті підручника. Це чисто репродуктивне учіння, наслідком якого є, у кращому разі, запам’ятовування того, як історичні об’єкти розміщені на карті.  Щоб забезпечувався відбір та перетворення важливих історичних відомостей у графічний формат, учні мають виконувати завдання до контурних карт лише у класі. Тільки за умови, що робота з контурною картою – це класна практична робота, результати її виконання можна оцінювати у масштабі 1- 9балів.

Згідно з чинною Програмою порядок проведення практичних робіт та оцінювання їх результатів залишається в компетенції вчителя. Він може включити практичну роботу як окрему ланку уроку у процес вивчення нового матеріалу, узагальнення або закріплення. У цьому випадку на правій сторінці журналу поруч з назвою теми робиться відповідний запис. Наприклад: «Підрахунок історичного часу. Виконання вправ на співвіднесення року – століття – тисячоліття» або «Територіальне розташування та історичне походження рідного міста/села. Позначення на контурній карті місцезнаходження історико-географічних об’єктів рідного краю»(Вступ до історії. 5 клас).

Якщо практична робота проводиться протягом усього уроку, на правій сторінці журналу робиться запис:  Практичне заняття на тему «______».

Оцінювати у балах результати виконання кожним учнем кожної практичної роботи – не обов’язково. Важливо добитися виконання практичної роботи усіма присутніми у класі учнями. Щоб забезпечити оцінювання виконаних робіт, доцільно практикувати само- і взаємооцінювання. Оцінка за практичну роботу виставляється тим учням, роботи яких перевірив учитель. Відповідний оцінний бал учитель вписує на лівій сторінці журналу у  колонці під датою, коли ця робота виконувалась.

Відповідно до чинної навчальної програми учитель може обрати, обмежитись при вивченні теми  проведенням уроку узагальнення і систематизації, чи  завершити її вивчення уроком контролю навчальних досягнень учнів. На правій сторінці журналу робиться відповідний до типу уроку запис: «Урок узагальнення і систематизації результатів учіння теми «____________», або «Урок контролю результатів учіння теми «___________». На уроці узагальнення і систематизації пізнавальна діяльність учнів оцінюється на розсуд учителя – усіх або вибірково. На уроці контролю – оцінюються навчальні досягнення  усіх присутніх учнів.

Звертаємо увагу на бажаність тематичного контролю розвитку предметних компетенцій учнів з історії та неприпустимість перетворення тематичного  оцінювання на формальне виставлення тематичного оцінного балу. Виставлення тематичних оцінок лише за поточними ставить під сумнів логічне завершення процесу навчання теми/розділу, оскільки не дає змоги співвіднести отримані результати навчання кожного учня/учениці із запланованими, унеможливлює корекцію знань, умінь, навичок частини учнів. Часто трапляється, що оцінка за тему, якщо вчитель орієнтується тільки на результати поточного оцінювання, випадкова.

Натомість тематичний контроль у будь-якому його форматі дозволяє усунути елемент випадковості під час виставлення тематичного балу. Він також сприяє більшій об’єктивності оцінки; індивідуальному та диференційованому підходу до організації навчання, враховує різний темп засвоєння учнями програмового матеріалу; привертає їхню увагу до найістотнішого в темі, що вивчалася.

Комплексно оцінити передбачені для конкретної теми навчальні досягнення учнів на уроці контролю можна, використовуючи різні інструменти: тест, есе, тези відповіді на проблемне запитання, твір-мініатюра чи малюнок на задану тему (про певну подію, особу, історичне джерело), поставлена учнями самостійно п’єска- інсценівка, проект тощо.

Для тематичного контролю сьогодні найчастіше використовується тест – комплекс різнорівневих завдань, які сумарно перевіряють досягнення учнями хоча б найбільш важливих із зазначених у Програмі очікуваних результатів учіння матеріалу теми. Тематичний тест може мати завдання усіх чотирьох, трьох, починаючи з другого, та двох, починаючи з третього, рівнів. У цьому тесті можна поєднати завдання із заданою відповіддю (закриті: на вибір одного, кількох варіантів, встановлення послідовності та відповідності) та завдання із планованою відповіддю (відкриті: на пропуски частин речення, короткий та розгорнутий вислів). Він також може складатись тільки із різнорідних відкритих завдань. Завдання, які перевіряють базові для даної теми знання, у тест можна не включати. Натомість можна вимагати, щоб учні, які не знають як виконати завдання високого рівня (так звані творчі), перелічили дотичні до теми цього завдання факти. Це дозволить їм претендувати на бал від одного до шести або до дев’яти.

Натомість завдання, що виявляють володіння учнем визначеними Програмою уміннями, та творчі (проблемні) завдання для тематичного тестування – обов’язкові. Якість виконання учнем/ученицею цих завдань дозволяє об’єктивно судити про те, чи просувається дитина у набутті компетентностей, визначених Стандартом, предметною Програмою.

Інші названі вище інструменти тематичного контролю передбачають довільний формат оформлення результатів виконаної роботи. Завдання учителя сформулювати завдання для учнів так, щоб вони зрозуміли, яку ідею їм слід обдумати, оцінити, розгорнути, представити. Наприклад, тема есе має спонукати учня зайняти якусь позицію, висловити судження, обґрунтувати передбачення, особисте ставлення до історичної особи, явища, процесу; тема мініатюри або малюнку – образно передати особисті враження від здобутої у процесі навчання інформації про особу, подію, джерело; тема  інсценівки – втілити в персонажах індивідуальне бачення повсякдення та світосприймання людей відповідної епохи і т. д..

Нагадаємо також, що оцінний бал за проект має відображати результати оцінювання діяльності учня/учениці на усіх його (проекту) етапах: під час планування, збирання та впорядкування матеріалів, узагальнення і систематизації зібраних відомостей, презентації результатів та  обмірковування результативності реалізації проекту. Рекомендуємо для забезпечення об’єктивності оцінювання проектної діяльності учнів формувати портфоліо виконаних ними у межах проекту завдань. 

Оцінний бал за виконане комплексне завдання (тест, есе, проект і т. д.) виставляється у одну колонку під дату, коли проводився урок тематичного контролю. У правій колонці після запису «Урок контролю результатів учіння теми «___________» потрібно зазначити, у якому форматі проведено контроль. Для висловів на письмі (тесту, есе,  тез тощо) пропонуємо використовувати запис: «Тематична письмова робота», для інших форм проведення тематичного контролю (доповідь, інсценівка, «жива картинка») – «Учнівський проект».

Оцінний бал за тему виставляється у журналі у колонку без дати з написом «тематична».  Під час виставлення тематичного балу враховуємо й поточні оцінки, при цьому слід пам’ятати, що оцінка за тематичну письмову роботу або учнівський проект має пріоритетне значення.

Якщо вчитель не проводив тематичного контролю, оцінка за тему – це бал, що переважає серед поточних, виставлених за виконання різних завдань. Звісно, пріоритетними для виставлення тематичної є бали за завдання, що вимагали від учня/учениці продуктивної діяльності, наприклад, вирішення проблеми, створення суб’єктивно нових знань. Такі завдання учні найчастіше виконують на уроках узагальнення та систематизації результатів учіння теми. Обраховувати тематичну як середнє арифметичне поточних оцінок заборонено.

Оцінка за семестр виставляється учневі/учениці на основі отриманих ним/нею тематичних. Семестрова – це переважаючий  серед тематичних оцінний бал. Теми, з яких хтось із учнів з якихось причин був не атестований (у журналі це запис «н/а»), при виборі семестрового оцінного балу не враховуються.

Чинними програмами рекомендовано синхронне викладання історії України та всесвітньої історії. Наслідком є диспропорція у кількості навчальних годин на ці два предмети у межах семестрів. Якщо у межах семестру виставлена тільки одна тематична, семестрова оцінка має їй відповідати. Коли з якихось причин в учня/учениці немає жодної тематичної оцінки, за семестр її/його не атестують( запис у журналі «н/а»). Оцінка за семестр виставляється у колонку без дати під записом «семестрова». Обчислення семестрового балу як середнього арифметичного балів за теми заборонено.

Семестрова оцінка може підлягати коригуванню. Скоригована семестрова оцінка виставляється без дати у колонку з надписом «скоригована» поруч із колонкою «І семестр» або «ІІ семестр». Колонки для виставлення скоригованих оцінок відводяться навіть за відсутності учнів, які виявили бажання їх коригувати.

У триденний термін після виставлення семестрової оцінки батьки (особи, які їх замінюють) учнів (вихованців), які виявили бажання підвищити результати семестрового оцінювання або з певних причин не були атестовані, звертаються до керівника загальноосвітнього навчального закладу із заявою про проведення відповідного оцінювання, у якій мотивують причину та необхідність його проведення.

Наказом керівника загальноосвітнього навчального закладу створюється комісія у складі голови (керівник навчального закладу або його заступник) та членів комісії: голови методичного об'єднання, вчителя, який викладає предмет у цьому класі, а також затверджується графік проведення оцінювання. Коригування семестрового оцінювання проводиться не пізніше п'яти днів після подання заяви. У разі хвороби учня (учениці) чи інших поважних причин термін може бути подовжено. Члени комісії готують завдання, що погоджуються на засіданні шкільного методичного об'єднання і затверджуються керівником навчального закладу. Завдання мають охоплювати зміст усіх тем, що вивчалися протягом семестру. Оцінювання проводиться у письмовій формі. Письмові роботи зберігаються протягом року.

На голову комісії покладається відповідальність за об'єктивність оцінювання та дотримання порядку його проведення. Комісія приймає рішення щодо його результатів та складає протокол. Рішення цієї комісії є остаточним, при цьому скоригована семестрова оцінка не може бути нижчою за семестрову.

У разі, якщо учневі не вдалося підвищити результати, запис у колонку «Скоригована» не робиться.

За результатами оцінювання видається відповідний наказ керівника навчального закладу. Скоригована семестрова оцінка за І семестр виставляється до початку ІІ семестру, за підсумками ІІ семестру - не пізніше 10 червня поточного навчального року. Підвищення семестрової оцінки учнями:

-        9-х класів - не дає їм права на отримання свідоцтва з відзнакою;

-        10-11(12)-х класів - не дає їм права бути претендентами на нагородження золотою „За особливі успіхи у навчанні" та срібною „За успіхи у навчанні" медалями.

Оцінка за рік виставляється учневі/учениці на основі семестрових. Пріоритет має оцінка за той семестр, у якому було більше тематичних. Коли з якихось причин в учня/учениці немає жодної семестрової оцінки, за рік її/його не атестують ( запис у журналі «н/а»).Оцінка за рік виставляється у колонку без дати під записом «річна». Обчислення річного балу як середнього арифметичного балів за семестри заборонено.

Річна оцінка коригуванню не підлягає.

Нормативні документи МОН України:

1.      Політична пропозиція до проекту Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року [Електронний ресурс] / Сайт МОН України. – Режим доступу : http://mon.gov.ua/about/kolegiya-ministerstva/rishennya-kolegiyi-ministerstva-osviti-i-nauki-ukrayini-(2016-rik).html.

2.      Додаток до листа Міністерства освіти і науки України від 28 січня 2014 року № 1/9-74 «Інструктивно-методичні матеріали щодо контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів» [Електронний ресурс] / Сайт МОН України. – Режим доступу: mon.gov.ua/content/Нормативно-правова%20база/1-9-74.pdf.

3. Додаток до наказу МОН України від 19 серпня 2016 року № 1009 «Орієнтовні вимоги до контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи» [Електронний ресурс] / Сайт МОН України. – Режим доступу : old.mon.gov.ua/img/zstored/files/1-2-08-і.pdf.
4. Наказ МОН України № 371 від 05 травня 2008 року «Про затвердження критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти» [Електронний ресурс] / Сайт МОН України – Режим доступу:old.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/.../normativno-pravova-baza/
5. Наказ МОН України № 496 від 03 червня 2008 року «Про затвердження Інструкції з ведення класного журналу учнів 5-11(12)-х класів загальноосвітніх навчальних закладів» [Електронний ресурс] / Сайт МОН України – Режим доступу:old.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/.../normativno-pravova-baza/
6. Наказ  міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 329 від 13 квітня 2011 року «Про затвердження Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів(вихованців) у системі загальної середньої освіти» – [Електронний ресурс] – Режим доступу: zakon. rada. gov. ua/laws/show/z0566-1
7. Наказ МОН України № 1222 від 21 серпня 2013 року « Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти» [Електронний ресурс] / Сайт МОН України – Режим доступу:old.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/.../normativno-pravova-baza/
8. Наказ МОН України № 804 від 07 червня 2017 року «Історія України. Всесвітня історія. 5-9 класи. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://mon/gov/ua/aktivity/education/zagalna-serednya/navchalni-programi-5-9rlas-2017.html;http://mon.gov.ua/activity/education/zagalnf-stertdnya/navchalni-programy.html
9. Наказ МОН України № 826 від 14 липня 2016 року «Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Історія Україна. Всесвітня історія. 10-11 класи. Рівень стандарту/ Академічний рівень» [Електронний ресурс] / Сайт МОН України. – Режим доступуold.mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative/5934
10. Лист МОН України № 1/9-426 від 01 червня 2012 року «Щодо інструктивно-методичних рекомендацій із базових дисциплін» [Електронний ресурс] / Сайт МОН України. – Режим доступу : old.mon.gov.ua/ua/often-requested/methodical-recommendations‎
11. Лист МОН України № 1/9-343 від 01 липня 2014 року «Про організацію навчально-виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладів і вивчення базових дисциплін в основній школі» [Електронний ресурс] / Сайт МОН України. – Режим доступу : old.mon.gov.ua/ua/often-requested/methodical-recommendations‎
12. Лист МОН України  « 1/9-305 «Про вивчення базових дисциплін у загальноосвітніх навчальних закладах у 2015/2016 навчальному році» [Електронний ресурс] / Сайт МОН України. – Режим доступу : old.mon.gov.ua/ua/often-requested/methodical-recommendations
13. Лист МОН України № 1/9-436 від 09 серпня 2017 року «Про викладання навчальних предметів у загальноосвітніх навчальних закладах у 2017/2018 навчальному році» [Електронний ресурс] / Сайт МОН України. – Режим доступу :

old.mon.gov.ua/ua/often-requested/methodical-recommendations

Інші видання

1.      Суспільствознавчі предмети. 5-11 класи: навчальні програми, методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу в 2016/2017 навчальному році з коментарем провідних фахівців. – Харків: Видавництво «Ранок», 2016. – 176 с. [Електронний ресурс] / Сайт видавництва – Режим доступу: www/ranok/com/ua

2.      Суспільствознавчі предмети. 5-11 класи: навчальні програми, методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу в 2017/2018 навчальному році/ Укладач Р.І. Євтушенко. – Харків: Видавництво «Ранок», 2017. – 144с. [Електронний ресурс] / Сайт видавництва – Режим доступу: www/ranok/com/ua

3.       Методичний коментар до програми 2012 року з історії для основної школи// Історія і суспільствознавство в школах України: теорія та методика навчання – 2013 –  №  5-6 – листопад-грудень.

4.      Пастушенко Р. Перевірка навченості і оцінювання знань та вмінь з історії(методичний лист) // Історія України. – 2000 – №2.

5.      Пастушенко Р. Робочі програми та календарно-тематичні плани з історії (методичний лист) // Історія України. – 2000 – №3.

6.      Пастушенко Р. Тематичний облік знань учнів з історії (методичний лист) // Історія України. – 2000 – №5.

7.      Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Історія України. Всесвітня історія 5-12 класи. – К.: Ірпінь – 2005.