Як данина пам’яті і вшанування усіх матерів в особі Матері Івана Франка ясеничанки Марії Кульчицької велично пройшло свято «Іван Франко-Мойсей многостраждального народу» у недавно відкритому актовому залі Ясенице-Сільнянського НВК. Цьому передувала велика підготовча робота.
З метою поглиблення знань учнів про своєрідну постать класика української літератури І.Франка, його творчість, виховання в учнів бажання вчитися у Франка патріотизму у школі створена і постійно поповнюється Франкова світлиця. Гордістю її стали книгозбірня творів Франка і про Франка, подарованих гостями, батьками, учнями, вчителями (що нараховує понад 300 примірників), книга Романа Горака «Франкова Ясениця-Сільна», присвячена пам’яті ясеничанину Степану Бродяку, який загинув на Сході України, естетично і змістовно оформлені стенди, експозиції «Славетний та жертовний рід Івана Франка», «Родовідне дерево І.Франка», «Нащадки Франка», «Письменники рідного краю», намальовані портрети батька і матері Франка односельчанином Тарасом Кенцом, сімейна реліквія родини Михайла Олексовського «Пояс січового стрільця», У світлиці проходять факультативні заняття, години класного керівника, позакласні заходи. Педагогічним колективом школи розроблено системи уроків з основ наук, пов’язаних із життям і творчістю Каменяра. Підсумком цієї роботи стало загальносільське свято.
Школярі озвучили цікаві маловідомі сторінки із життя матері і батька поета, порушили різноманітність тем, сюжетів, жанрів. Щирі вірші на громадянські мотиви звучали з уст учнів 5-8 класів, пристрасні рядки пісень про зміст життя «Човен», «Чого являєшся мені у сні», «Товаришам із тюрми», народні пісні матері Франка, що стали супутниками й утіхою всього життя поета, інсценізація уривків історичної повісті «Захар Беркут» та драми «Украдене щастя» у виконанні дев’ятикласників.
Із цікавістю слухали інсценізацію вірша «Доля», написаного вчителем математики місцевої школи Чаплею Світланою Миколаївною.
У святі взяли участь найменші діти, бо Франко з теплим сердечним почуттям, з батьківською любов’ю писав про них «Життя мені мало всміхалось, а діти були тим весняним сонячним промінням, яке зігрівало моє серце».
У виконанні дошкільнят Юліани і Юрчика звучала інсценізація вірша «Киця».
Молодші школярі поринули у незвичайний і захоплюючий світ казки «Старе добро забувається», черпнули народної мудрості, як робити добро, як засуджувати підступництво, пихатість, зло.
Учасники свята не лише торкнулися душею до святині Каменяра, але й відчули себе бодай на мить частиною великого народу, який страждав ледь не ціле тисячоліття, але який не вдалося поховати ворогам…
Живе слово і музика зворушили глядача, спонукали замислитися: чи міг би я так прожити своє життя, як Іван Франко…
Немає коментарів:
Дописати коментар