Духовна мандрівка

Представники районного учнівського парламенту разом зі своїми координаторами, методистами відділу освіти Іриною Зубрицькою та Будинку дитячої та юнацької творчості Світланою Кушнір, організували духовну подорож в с. Страдч. Дитячу ініціативу підтримав начальник відділу освіти Іван Стецко і відрядив шкільний автобус «Школярик» для участі у Прощі.

    Виявили бажання взяти участь у мандрівці учні Лішнянського, Попелівського, Добрівлянського навчально–виховних комплексів та Ролівської, Меденицької, Уличненської, Нагуєвицької, Грушівської, Долішньолужецької шкіл району.

   Перед початком мандрівки з молитвою та духовною настановою до учнів звернувся брат Тарас, випускник  Дрогобицької Духовної семінарії, який відкрито спілкувався з дітьми, розповідав їм цікаві для них науки.

  Кожен учасник подорожі їхав на це святе місце з якимось наміром: посповідатися, напитися Благодаті Духа Святого у святих тайнах церкви, помолитися і попросити ласки  Божої у наших людських потребах за своїх дітей, батьків, самих себе, закінчення війни, щасливе майбутнє України.

  Діти разом зі своїми учителями та братом Тарасом прийняли участь у Святій Божественній Літургії, Хресній Дорозі.

  У часі молитви всі - від малого до великого - мали нагоду роздумувати над страстями нашого   

   Господа Ісуса Христа.

  Кожен християнин повинен знати, що Хресна Дорога  у Страдчі з Єрусалимським відпустом дає   

  можливість віруючому у будь-який день прийти на прощу і  отримати такий відпуст, який би  

  доступилися, відбуваючи Хресну Дорогу в Єрусалимі. Незважаючи на всілякі лихоліття, які   

  проносилися над Страдчем, це Марійське місце наділене особливими ласками.

 Діти побували у печері, де є церква Матері Божої Нерушимої Стіни, а за престолом вхід до  

 Печерської Лаври.

У 1243р. на Страдницькій горі, як пише о.Николай Вояковський у  своїй книжці «Страдецька гора», (Львів, 1939 р.), відбулася страшна трагедія. Під час боротьби із дружиною Ростислава, хтось з людей, укритих від ворогів у Страдецькій печері, вистрілив з лука у татарина, що проїжджав поблизу. Стріла не влучила, а татарин здійняв галас, завернув частину загону, що ішов на поле битви. Так нападники випадково відкрили вхід до печери, в якій знаходилося біля двох тисяч людей…

Татари розпалили вогонь у головному коридорі. Від вогню згоріли всі долівки в келіях і церкві, а від диму подушились ті, що переховувалися в печері. Ченці, які були у церкві, довідалися про страшне катування людей, вийшли у ризах зі свого сховку і просили їх загасити вогонь. Проте татари повбивали і ченців.

За народними переказами після Страдецької трагедії зійшла з неба Пречиста Діва Марія та оплакувала закатованих татарами людей.

За іншими народними оповідями, ченці, знаючи про прихід татар, попередили людей про небезпеку і просили їх сховатись у печері.

Частина людей  послухала ченців, інші – залишились на горі. Татари, напавши на село, вирізали всіх, спалили дотла будівлі. Спустившись вниз, знайшли й печеру. Та коли намірилися увійти, перед входом з’явилася Матір Божа і своїм Плащем, як нерушима стіна, закрила вхід. Звідси, мабуть, і пішла назва Матері Божої Нерушимої Стіни. Татари до смерті перелякалися  появи  Матері Божої й у паніці відступили. З тих пір всі навколишні села особливим чином почитають Пречисту Діву Марію на Страдецькій горі.

Духовно піднесені і щасливі, відвідали цілюще джерело у с. Раковець, над яким об’явилася  Матінка Божа. Діти прийшли на молитву, щоб віддатись під опіку Пресвятій Богородиці, яка з’явилася на цьому місці, духовно збагатилися через молитву зцілення від цілющої водиці чудотворного джерела.

Методист Будинку дитячої та юнацької творчості Світлана Кушнір