"Поміж мовами найкраща, наша рідна, наша власна"

У рамках проведення тижня рідної мови в Опаківському НВК І-ІІІст. відбувся відкритий урок з української мови у 6 класі на тему:" Прикметник як частина мови. Тренувальні вправи". Його провела учитель української мови та літератури Марія Михаць .На уроці також були присутні вчителі школи.

 Учні переконалися, що наша мова неповторна, як Україна, її просто не можна не любити. З нею вони будуть жити й творити.

Вшанування Герої Небесної Сотні в Грушівській СЗШ І-ІІ ст.

Герої Небесної Сотні. Вони мріяли... Вони жили.. І загинувши, вони дали нам право доживати їхнє життя замість них.

Тихою акцією “Ангели пам'яті” учні Грушівської СЗШ І-ІІ ступенів вшанували подвиг учасників Революції гідності та увічнили пам'ять Героїв Небесної Сотні . Учасники акції виготовили з паперу символічних білих янголів на згадку про тих, хто віддав життя за мирну Україну, і запалили свічки біля пам'ятника Героям Небесної Сотні​, щоб видно було і тим, що на землі, і тим, що на небі.

Ті дні поділили історію України на «до» і «після». Це була точка неповернення, що Україна ніколи більше не буде такою, як до Майдану. І нехай боротьба за цю свободу ще триває, але ми вистоїмо.

Вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні у Нижньогаївському НВК

21 лютого в усьому світі відзначають Міжнародний день рідної мови.
У Доброгостівській школі відбулися заходи з нагоди відзначення Міжнародного дня рідної мови. 
Вчитель української мови та літератури Мачита Оксана Володимирівна провела з учнями 10 та 11 класів мовознавчі турніри. Турніри виявилися дуже пізнавальними. Школярі працювали в групах та колективно, використовували цікаві звдання різного типу та рівня складності.
Для вчителів і старшокласників учні 10 класу виготовили пам'ятки про найуживаніші помилки в мовленні.
Вчитель продемонструвала інформаційну газету ,,Шануймо себе, дбаючи про чистоту рідної мови''.
Дякуємо креативному і творчому вчителю української мови та літератури Мачиті Оксані Володимирівні за пізнавальний та цікавий захід.

Урочиста лінійка до Міжнародного дня рідної мови…

21 лютого в Попелівському НВК відбулася тематична лінійка «Мова єднання – це українська!», присвячена визначній даті - Дню рідної мови. ЇЇ підготували учні 6 класу зі своїм класним керівником, вчителем української мови та літератури Лесею Романівною Панів. Наша рідна мова – українська. Тому саме їй учні присвячували свої слова вдячності, слова похвали, слова надії. 
За допомогою мови ми мислимо, спілкуємось, висловлюємо думки і почуття. Опанування мови людина починає з дня свого народження. Мову, як і матір, не вибирають, а сприймають з материнським молоком. Вона єдина, як і мати, вірна та рідна серцю на все життя. А забув свою мову - забув рідну домівку, зрадив свій народ. 
Любімо і шануймо рідну мову, вона наш найдорожчий скарб.

Міжнародний день рідної мови у Новошицькій школі

Сьогодні, 21 лютого, у Міжнародний день рідної мови, в Новошицькій школі пройшли тематичні уроки. Педагоги розповідали школярам, що немає народу без мови.

Вони закликали берегти і любити свою рідну мову і розмовляти українською. Віра Шиян підготувала урок-свято для учнів школи. Школярі розповідали вірші і співали пісні про мову, рідний край та Україну.

Першокласники  театралізували казочку «Рукавичка». Учні 3 і 4-их класів взяли участь у квесті «Подорож океаном рідної мови». Усім присутнім дуже сподобалось, вони багато почерпнули для себе і залишились задоволеними.

В Літинському НВК відбувся захід до Міжнародного дня рідної мови

З нагоди Міжнародного дня рідної  мови  у Літинському  НВК  І-ІІ ст.  сьогодні, 21 лютого, учитель  української мови і літератури Марія Галів провела виховний захід "Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку в них відбирає мову..." 

Учасники дійства познайомили всіх присутніх у залі з історією виникнення цього свята, а також пройшлися сторінками тернистого шляху української мови. У виконанні учнів прозвучали гарні сучасні пісні про нашу рідну мову.  Діти читали вірші різних українських поетів, звучали гуморески Павла Глазового.  Насамкінець учні виконали прекрасний народний танець.

Конференція "Від сліз до радості" до 127-ої річниці від дня народження Йосипа Сліпого

19 лютого у Літинському НВК відбулася конференція "Від сліз до радості", приурочена річниці з дня народження "…найбільшого мужа 20 ст." патріарха УГКЦ Йосипа Сліпого.

Про велику віру і любов до Бога, стійкість і незламність духу Йосипа Сліпого наголосив учням і всім присутнім о. Володимир Раделицький.

Надовго запам'ятаються присутнім слова, які звучали: "Хай звивиста й важка моя дорога, але назавжди мій девіз такий: велике щастя - це любов до Бога, любов до України, до людей."

Підготували конференцію учні 6-9 класів, під керівництвом учителя християнської етики Кришталь М.Я.

Довіідково:

Народився Йосип Коберницький-Дичковський (Сліпий) у селі Заздрість Теребовельського повіту  (тепер Теребовлянський район Тернопільської області). 1911 р. закінчив гімназію у Тернополі, згодом навчався у Львівській духовній семінарії, а з 1912 р. – в Інсбруці, де 1916 р. отримав ступінь доктора богослов'я. Святу Тайну Священства прийняв 30 вересня 1917 р. з рук митрополита Андрея Шептицького. Продовжував студії в Інсбруці та в Римі в Орієнтальному Інституті, Анджелікум і Грегоріянум. 1918 р. захистив докторську дисертацію з теології на тему: «Навчання візантійського патріарха Фотія про Пресвяту Трійцю» і став габілітованим професором догматики. 

З 1922 р. був професором догматики в Духовній семінарії у Львові, а з 1925 р. – її ректором. Згодом став керівником новоствореної Греко-католицької богословської академії у Львові (1928), а з 1926-го – ще й головою Богословського наукового товариства. В Академії Й. Сліпий впроваджував реформи у навчанні, писав наукові праці, редагував богословський журнал «Богословія», видавав наукові твори, відвідував університети різних країн, брав участь у наукових з'їздах.

Через брак українських наукових закладів у міжвоєнній Польщі, очолювані Сліпим інституції були одними з провідних наукових осередків не лише для церковного середовища, а й для всієї української громади Галичини. Тривалий час митрополит Андрей Шептицький сподівався перетворити Богословську академію на справжній західноєвропейський університет для українців. Втілювати цей амбітний і непростий задум мав її ректор. 1935 р. А. Шептицький призначив Й. Сліпого архідияконом Львівської митрополичої капітули.

Події Другої світової війни внесли свої корективи у життєвий шлях Йосипа Сліпого. Саме в цей час зміщуються акценти його діяльності. Особливо гостро постало питання наступництва в УГКЦ. Митрополит Шептицький, прикутий протягом кількох років до інвалідного візка, отримав у Ватикані дозвіл на висвячення ректора Сліпого у єпископський сан із правом наступництва на митрополичому престолі. Радянська влада за часів «перших совітів» поводилась агресивно щодо греко-католицької церкви, намагаючись у різні способи обмежити її вплив на західноукраїнське суспільство. Тому Шептицький вирішив не розголошувати інформації про рукопокладення Сліпого.

Єпископська хіротонія відбулася 22 грудня 1939 р. у приватній каплиці митрополичих палат за участю двох єпископів і незначної кількості найближчих соратників митрополита. Громадськість про цю подію повідомили лише через два роки – 31 грудня 1941 року. Шептицький сподівався налагодити унійну працю серед православного населення поза межами Галичини, тому призначив єпископа Сліпого екзархом Великої України – митрополитом Галицьким, архієпископом Львівським та єпископом Кам’янець-Подільським. Після смерті Андрея Шептицького 1 листопада 1944 р. архієпископ Йосип Сліпий став очільником УГКЦ.

11 квітня 1945 р. його заарештували радянські органи державної безпеки. Під час слідства, яке тривало понад рік, більшовики переконували Сліпого погодитись перейти на православ’я, однак той категорично відмовлявся. Тому Військовий трибунал визнав його винним у «зраді Батьківщини» і засудив до 8 років примусової праці у таборах ГУЛАГу. Тоді ж УГКЦ насильно ліквідували та «возз’єднали» з РПЦ на т.зв. Львівському соборі у березні 1946 р. Загалом митрополит Сліпий провів у неволі 18 років. Папа Римський Іван XXIII 1960 р. номінував митрополита Йосифа кардиналом «іnресіоrе».

Завдяки зусиллями Папи Римського, який у період загострення американо-радянських відносин намагався бути посередником у пошуку modus vivendi між двома наддержавами, 9 листопада 1963 р. Й. Сліпого звільнили, після чого він приїхав до Риму. Перед від’їздом 4 лютого 1963 р. Сліпому вдалось таємно висвятити на єпископа у номері готелю «Москва» священика Василя Величковського і в такий спосіб забезпечити тяглість підпільних структур УГКЦ. Після прибуття до Італії він взяв участь у II Ватиканському Соборі (1962–1965). 

Консолідація церковного життя греко-католиків на еміграції у Північній та Південній Америці, Австралії та Західній Європі стали іншим пріоритетним завданням у період римської діяльності Сліпого. Впродовж 21 року Й. Сліпий об'єднував український єпископат у Синод Української церкви, 1975 р. прийняв титул Києво-Галицького патріарх, очікуючи  на визнання його Папою; придбав монастир для монахів-студитів, збудував Український католицький університет св. Климента. За його сприяння був побудований Собор святої Софії у Римі, посвячений 1969 р.

Помер патріарх Сліпий 7 вересня 1984 р. при храмі Святої Софії у Римі. 1992 р. його мощі перенесли до Львова у крипту архикатедрального собору св. Юра.